© Все права защищены. Использование платных материалов запрещено без письменного разрешения. Использование бесплатных русскоязычных версий материалов запрещено без письменного разрешения. Использование бесплатных белорусскоязычных версий материалов разрешено при условии наличия активной гиперссылки на
Nashaniva.com в первом абзаце.
памятаецца вы тут, як ніхто, выступалі надта супраць мінету
а потым вось неяк закруцілася ў іншы бок усё... мажліва і сябар той да мяне не роўна дыхаў, бо потым, калі закруцілася ўсё, сказаў - "я не понимаю, что происходит?" і яшчэ сёе-тое сказаў, што я агучыць не магу)
я таксама не разумела... бо ўсе гэтыя знаёмствы мне яшчэ ў юнацтве астачарцелі. усе гэтыя панылыя аднатыпныя пытанні - "а якое ты любіш кінооо?" цьху. а з мужам усё неяк вышла натуральна. не было гэтага напружання ад гэтых ідыёцкіх пытанняў, таму што іх саміх не было. але падчас самых першых сустрэч, памятаю, сама сабе ў думках задавала пытанне - чаму я слухаю яго, размаўляю з ім, і мне не пагана і не сумна, як з іншымі было?
спатканняў у класічным выглядзе ў нас ніколі не было. мы нават потым прыдумалі назву да нашых сустрэч - брутальная панкаўская рамантыка
дык вось. кажа: "пайшлі ў кіно". а я на тый момант такая барышня кісейная была, якая любіла толькі тэатр, выставы і чытаць, а кіно ўвогуле за мастацтва не лічыла, казала - кіно - гэта фу. а ён усё з дакладнасцю да наадварот. ні тэтры, ні выставы, ні чытво не прызнаваў, а толькі кіно.
я кажу:
- ну добра. я пайду з табой у кіно, але толькі тады, калі ты мне купіш газету і маленькі ліхтарык, каб мне было чым заняцца там.
і што вы думаеце... набыў. маленькі чырвоны ліхтарык-бірульку (прыкольны. доўга мне потым служыў)) і свежую газету. "адмучыўшыся" (насамрэч мне спадабалася)) у гэтым кіно, па выхадзе я кажу:
- добра. але цяпер ты мусішь схадзіць са мной у тэатр.
ён:
- добра. схаджу с табой у тэатр. але толькі тады, калі ты мне купіш піва.
падлавіў) нічога не зробіш - давялося купіць. і ў антракце мы шакавалі выкшталцоную публіку тэатра, якая ў антракт пацягнулася ў буфет, сваімі бутэлечкамі піўка, якія адкаркавалі прама ля ўваходу ў залю...
ну мы пэўна панкі былі... хаця чаму былі? пэўна і ёсць
у НН была, ёсць і будзе свая аўдыторыя заўжды.
пытанне толькі - а наколькі яна будзе вялікая?
да 2020-га Рэд. горда дэклараваў, што НН - самы чытаны белмоўны рэсурс. і гэта сапраўды так было. але
а як зараз?
проста не хачу агучваць
вот только что...
вот заходит на мою кухоньку и говорит:
- вот смотри, бабёнка, - ну это он меня так ласково называет, - вот это вот ты, когда сидишь на кухне в спокойном состоянии...
и показывает дракона из компьютерной игры, изрыгающего пламя...
т.е. он наверное хотел сказать, что в неспокойном состоянии я гораздо хуже?)
ну а что я сделаю?
ну да - по некоторым гороскопам я дракон. причем огненный
и я же вроде предупреждала
пошел муж мой неожиданно в баню. с этим своим самым лучшим (ну т.е. нашим общим к сожалению) другом...
возвращается (блин. а я так надеялась, что он вернется только завтра) и говорит:
- значит так. в следующий раз выбираем жену Н (т.е этого нашего общего друга)
- че это? - говорю, - ты же говорил, что в следующий раз мы выбираем кота. и вообще... ты же говорил, что ты за парламент. не? почему опять ее?
- потому что Н (называет имя друга) сказал, что ее не жалко
пэйсэ. а друг этот прасти госпаде дизайнер. прошу прощения - Дизайнер.
мать его раз так